Суспільний договір українців

Ми — політична нація, частина європейської сім'ї народів. Географічно, історично та за нашими цінностями. Бути українцем означає: • Знати й шанувати історію нашого народу; • Використовувати українську мову в публічному житті; • Будувати своє майбутнє в Україні та захищати її; • Бути вільним! Ми — європейці. Україна — європейська держава не лише географічно чи історично, а й за цінностями. Ми живемо за принципами свободи, гідності, демократії та верховенства права. Наше майбутнє — у повноправному членстві в ЄС та НАТО.

• Дотримуємося моралі й законів. Приймаємо рішення більшістю, при цьому враховуємо думку меншості. • Стоїмо на захисті наших інтересів, якщо треба — із зброєю в руках. • Чесно сплачуючи податки, фінансуємо якісні державні послуги та інші витрати, що потребують спільної підтримки. • Поважаємо права інших. Приватна власність є недоторканою, якщо вона здобута у чесний спосіб. • Піклуємося про сім'ю. Виховуємо дітей, підтримуємо батьків і тих, хто потребує допомоги. • Дбаємо про себе. Ведемо здоровий спосіб життя, постійно вчимося й вдосконалюємося. • Працюємо чесно. Наш добробут — результат нашої праці й таланту. • Використовуємо бережно нашу багату природу для себе і нащадків.

• Довіряємо лише перевіреній інформації. • Допомагаємо іншим. Займаємося громадською діяльністю, волонтерством, благодійністю. • Обираємо наших лідерів відповідально. • Захищаємо країну. Проходимо військову підготовку й готові захистити Україну. • Поширюємо українську культуру, спорт, науку та мистецтво, робимо Україну відомою й шанованою у світі.

Ключовий принцип: Швидкий розвиток країни можливий лише за умови довіри між нами: один до одного та до створених нами інституцій. Ця довіра можлива, коли ми діємо чесно та вирішуємо внутрішні конфлікти у мирний спосіб. Самоорганізація — наша сила: ми не чекаємо, поки хтось вирішить наші проблеми. Ми об'єднуємося, щоб діяти разом. Місцеве самоврядування: Ми дбаємо про успішність, розвиток, комфорт та безпеку наших громад, безпосередньо впливаємо на їхнє управління. Держава — це всі ми, інструмент для реалізації наших спільних цілей на загальнонаціональному рівні. Для управління державою, ми обираємо на вільних виборах тих професійних політиків, які пропонують найкращий шлях реалізації планів розвитку України. Ми критично ставимося до їхніх обіцянок і можемо позбавити їх довіри, якщо сумніваємося у їхній доброчесності чи ефективності.

Ми ставимо нашим представникам (політикам) 13 ключових цілей: 1. Запустити найшвидше у світі економічне інноваційне зростання. 2. Перебудувати систему освіти так, щоб перетворити українців на найбільш освічений народ у світі, людей, які удосконалюватимуться все своє життя. 3. Приймати справедливі закони та утвердити незалежність судів. 4. Захистити нашу свободу та незалежність через адекватне забезпечення Сил оборони України всіма необхідними ресурсами включно з фінансовими, здійснення безперервної модернізації Збройних сил, підтримання високого рівня готовності військового персоналу, зміцнення союзів з партнерами, протистояння тероризму та загрозам миру на планеті. 5. Утвердити правопорядок, мінімізувати злочини до рівня найбезпечніших країн світу. 6. Відновити баланс між податковим навантаженням на кожного з нас та наші підприємства із необхідними витратами для підтримання безпечної, обороноздатної та ефективної держави, доступної системи охорони здоров'я, прогресивної освіти та передової науки. 7. Зробити реальністю громадське здоров'я та доступну медицину. 8. Забезпечити гідну підтримку кожному, хто опинився у складних життєвих обставинах, викорінення бідності. 9. Розбудувати найсучаснішу на континенті інфраструктуру, зв'язок та енергетику. 10. Використовувати ресурси для розвитку, зберігаючи природу для нащадків. 11. Розвивати українську мову й культуру, при підтримці етнічного і регіонального культурного різноманіття. 12. Утвердити лідерство України у світі, інтегрувати її в ЄС і НАТО. 13. Забезпечити достойне життя ветеранам, які своїм життям та здоров'ям вибороли незалежність, безпеку та майбутнє для нашої країни.

Кожен з нас дотримуватиметься цього договору та навчатиме йому своїх дітей. Якщо ти поділяєш ці цінності й готовий жити за цими принципами — ти вже частина цього суспільного договору. Розкажи про нього іншим. Живи відповідно до нього. Разом ми — сила! Разом ми — Україна! Цей Суспільний договір про наше спільне майбутнє та його розширена версія — основа для оновлення Конституції України після завершення війни! 2025 рік

(набір ідей для суспільного договору)

Ідея суспільного договору виникла у XVII-XVIII ст. як спроба пояснити природу утворення народом держави, на відміну від держав утворених монархами в середньовіччі. З тих пір, як правило, він сприймався як абстракція, яка насправді реалізується в положеннях конституції. А хтось досі вважає, що суспільний договір використовується лише в момент заснування чи перезаснування держави. Звичайно, це не так. У кризові моменти своєї історії народам варто обговорювати суспільний договір, закріплювати його ключові положення у документах для згуртованості та єдності суспільства у визначенні стратегії свого розвитку. В цьому разі суспільний договір пишеться як ідеалізований документ, який показує яким суспільство має бути, якщо хоче прискореного розвитку, а не як портрет актуального стану суспільства з усіма його сильними та слабкими сторонами. Українська держава не потребує ні повторного заснування, ні перезаснування, вона є і буде тепер завжди! Якою вона буде, залежить від Українського народу. Тому наш суспільний договір – це цілі та мрії, яких ми прагнемо, які об’єднують нас, роблять нас сильними та успішними. Суспільний договір – це набір принципів і стандартів поведінки, дотримання яких більшістю народу вважається корисним для суспільного розвитку, а не перелік обов’язкових до виконання прав і обов’язків. Наше суспільство і країна за умов їх додержання розвиватимуться швидше за інші, а в протилежному випадку – деградуватимуть. Тому маємо дотримуватися їх самі, вчити дітей, закликати інших. Суспільний договір не тотожний моралі. Він містить лише ті моральні принципи, які сповідуються переконливою більшістю суспільства. Суспільний договір передбачає участь поколінь померлих і ненароджених, а не тільки теперішнього покоління. Завдяки минулим поколінням ми отримали (успадкували) те, що маємо, відповідно, ми зобов’язані передати (зберегти і примножити) його нашим нащадкам. Суспільний договір може бути написаний ініціативною групою відомих інтелектуалів, суспільних авторитетів, людей мудрих і відповідальних. Він може стати предметом обговорень і дискусій у різних верствах суспільства. Це сприятиме консолідації суспільства, формуванню політики та змінам, які прискорюються наш розвиток. Суспільний договір може бути також винесений на національний референдум і в разі його схвалення стати легітимною основою для оновлення Конституції. Структура суспільного договору має містити 4 основні блоки: 1. Ідентичність (українець, європеєць, інші ідентичності) 2. Громадянське суспільство (індивідуальна поведінка та самоорганізація громадян) 3. Територіальне самоврядування (місцеве та регіональне) 4. Держава (12 державних політик, основні цілі в них)

Ми – Український народ, живучи на своїй, Богом даній, землі; будучи спадкоємцями сотень поколінь наших предків, які стало й осіло проживали на нашій землі; маючи в своїй історії періоди державності та бездержавності, коли ми були залежними від прийшлих агресорів чи сусідів, проте ніколи не переривали обробітку своєї землі та розвитку своєї культури; будучи з кінця XIX ст. модерною нацією, згуртованою завдяки розвитку та внормуванню своєї мови, дослідженню та опису фольклору, народних звичаїв і традицій, дослідженню й написанню своєї історії, розвитку та утвердженню свого живопису, музики, літератури, театру та інших форм національної культури, подібно іншим народам Європи, і державним, і бездержавним на той час; борючись за реалізацію свого права на самовизначення та створення національної держави інтелектуально, збройно та дипломатично впродовж XX ст., проголошуючи кілька раз Українську державність, починаючи з 22 січня 1918 року, але втрачаючи її під тиском ворогів; здобувши незалежність та відновивши державність згідно з Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року; схваливши його на всенародному референдумі 1 грудня 1991 року; закріпивши та унормувавши нашу державність у Конституції України 28 червня 1996 року; зберігаючи вірність цінностям свободи та демократичного шляху розвитку, незважаючи на труднощі перших десятиліть нашої модерної незалежності, пов’язані з постколоніальними та посттоталітарними травмами, тиском колишньої метрополії, браком знань і досвіду функціонування держави, повільністю і не завжди послідовністю дій у побудові власної держави; відстоюючи цінності свободи та демократії на революційних майданах 2004 та 2013-14 років; зазнавши збройної агресії московської імперії 2014 року, окупації Криму й частини Донбасу, повномасштабного вторгнення 2022 року з метою окупувати і ліквідувати нас як державу та націю; не здавшись і захистивши збройно своє право на вільний, суверенний і демократичний розвиток; понісши в цій боротьбі величезні людські та матеріальні втрати, але при цьому зміцнившись у своїй єдності та стійкості; переконавшись, що сила народу в єдності, а єдність сильна, коли спирається на спільні цінності; проголошуємо цей Суспільний договір, підготовлений групою українських інтелектуалів, науковців і суспільних авторитетів, для фіксації його положень, їх утвердження в житті, передачі нашим нащадкам; [після завершення війни можливе винесення цього документу як основи для нової Конституції на всеукраїнський референдум, тоді буде доповнення преамбули: затверджуємо його на всеукраїнському референдумі; доручаємо спеціально створеній Конституанті, зібраній на підставі закону, розробити й схвалити на його основі нову Конституцію України, яку ми затвердимо також на всеукраїнському референдумі].

Наша основна, об’єднуюча всіх ідентичність: ми – українці! Український народ – політична нація. Її складають громадяни України, які, незалежно від етнічного походження, вважають себе спадкоємцями історії Українського народу і з ним та Українською державою пов’язують своє майбутнє. Ми вважаємо, що бути українцем означає: 1) знати історію Українського народу, шанувати її; 2) знати українську мову, користуватися нею в усіх публічних відносинах; 3) будувати наше спільне майбутнє в Українській державі, захищаючи в разі потреби її суверенітет і територіальну цілісність. Ми усвідомлюємо, що сучасна Українська держава є спадкоємицею Руської держави із центром у Києві 9-13 століть, Галицько-Волинської держави 13-14 століть, Литовсько-Руської держави 14-15 століть, Козацької держави 17-18 століть, УНР, Української Держави та ЗУНР у 1918-20 роках, і також УРСР (з формально-правової точки зору, хоча вона і була утворенням російсько-радянської окупаційної влади, однак постала внаслідок визвольних змагань Українського народу у 1918-20 роках та втілила обмежений суверенітет Українського народу і є хоч і не правовою, але культурною спадкоємицею попередніх українських держав). Ми пам’ятаємо і шануємо тих, хто виборював та зміцнював Українську державність у всі часи – князів та їхніх дружинників, гетьманів і козаків, учасників Визвольних змагань 1918-20-их років та воїнів УПА, інтелектуалів та лицарів духу: будівничих Української нації в XIX ст., модернізаторів української культури першої половини XX ст., діячів діаспори, шістдесятників та інших інакодумців радянського періоду. Для нас усі вони наші предтечі. Ми вважаємо своїм обов’язком продовжити їхню справу, зберегти та розвинути для наших нащадків Українську державу, мову, культуру, науку, економіку. Ми переконані, що українська мова, як єдина державна в Україні, є гарантією консолідації Українського народу. При цьому, ми розуміємо і поважаємо право корінних народів і національних меншин на функціонування і розвиток своїх національних мов. Ми визнаємо Українську державу незаперечною цінністю, оскільки лише вона може бути надійним гарантом безпеки, прав та свобод її громадян. Частиною Українського народу є Кримськотатарський народ як корінний народ Криму і, відповідно, має право на самовизначення на території Криму на засадах національно-культурної автономії. Ми відкриті для іммігрантів. Для здобуття громадянства України їм необхідно підтвердити володіння українською мовою, знання історії Українського народу та основ законодавства Української держави. Наша друга об’єднуюча нас із нашими партнерами, ідентичність: ми – європейці! Україна – європейська держава і географічно, й історично. Будучи українцями, ми відчуваємо приналежність до Європи, до європейської цивілізації, сповідуємо її цінності, гордимося її культурним надбанням та небайдужі до долі кожного її народу, в добросусідській співпраці з іншими європейськими країнами бачимо своє майбутнє. Ми визнаємо, що основоположні права людини, закріплені Європейською конвенцією прав людини, принципи демократії (народовладдя) та правовладдя (верховенства права), європейські принципи конкурентної ринкової економіки та належного врядування (принципи європейського адміністративного простору) є основою і, в той же час, завданням держави, яку ми будуємо. Ми бачимо своє майбутнє повноправними членами економічних та безпекових об’єднань Європи: ЄС та НАТО. А в разі їх можливої відсутності в майбутньому, самі ініціюватимемо нові форми інтеграції країн континенту з метою спільного захисту та розвитку європейської цивілізації. Від інших народів і держав ми прагнемо поваги за наші успіхи і досягнення, а не страху через нашу силу. Як і всі люди на Землі, ми маємо також інші ідентичності. Всі інші відмінності між громадянами – расове, етнічне та соціальне походження, релігія чи відмова від неї, сексуальна орієнтація, ідеологічні погляди, культурні та спортивні уподобання – є приватною справою громадян. Ці відмінності ми визнаємо й рівною мірою толеруємо, відкидаємо будь-яку дискримінацію на їх основі та не дозволяємо їм стати фактором розбрату й порушення нашої національної єдності. Не толеруємо їх тільки тоді, коли вони загрожують життю чи здоров’ю громадян або безпеці Української держави і цей факт встановлено судом. Ми визнаємо і поважаємо інакшість у поглядах, переконаннях та способі життя, доки це не обмежує особисту свободу інших та не загрожує національній безпеці. Ніхто не має права нав’язувати іншим свої релігійні, ідеологічні чи інші погляди — кожна людина має право на власний світогляд у межах демократичних цінностей та поваги до прав людини.

Ми віримо, що добробут суспільства та темпи його розвитку насамперед залежать від громадян – від їхніх цінностей, освіченості, працьовитості, згуртованості та організованості. Ми визнаємо природні права людини — на життя, свободу, власність і гідність — фундаментальними принципами нашого суспільства. Як відповідальні громадяни, з метою сприяння швидшому розвитку країни, зростанню нашого багатства та авторитету в світі, в своїй індивідуальній поведінці ми намагаємося дотримуватися таких принципів і цінностей: 1. Визнаємо й дотримуємося людської моралі, незалежно від способів її вмотивування — християнством, іншою монотеїстичною релігією чи філософією. Насамперед це стосується заповідей — не вбивати людину, не красти, не свідчити неправдиво, не жадати чужого. 2. Піклуємося про сім’ю, виховуємо та підтримуємо своїх дітей, дбаємо про своїх батьків, а також інших родичів у випадку їхньої непрацездатності чи неповносправності. 3. Дотримуємося Конституції та законів України, поважаємо права і свободи, честь і гідність інших людей; сплачуємо визначені законом податки і збори. Переконані – рівність усіх громадян перед законом є основою справедливої суспільної організації. 4. Ведемо здоровий спосіб життя, піклуємося про своє здоров’я. 5. Здобуваємо не менше середньої освіти і фах, розвиваємося впродовж усього життя. 6. Виконуємо чесно і сумлінно свою професійну діяльність у власних інтересах і в інтересах українського суспільства та держави. Наші добробут і багатство є результатом нашої праці. Ми цінуємо багатство, здобуте чесною працею і талантом, оскільки з багатства окремих громадян складається багатство суспільства. 7. Оберігаємо довкілля та природу України та світу, історичну та культурну спадщину Українського народу. 8. Споживаємо і поширюємо лише достовірну інформацію. 9. Займаємося посильною громадською діяльністю чи матеріально підтримуємо громадську діяльність інших, благодійністю та волонтерством. 10. Голосуємо (ті, хто має право голосу) на виборах і референдумах, є свідомими, поінформованими, самостійними і відповідальними виборцями, оскільки політика – це насамперед вибір і реалізація певної стратегії суспільного розвитку, від чого залежить наше майбутнє. 11. Відстоюємо і, навіть ціною власного життя, захищаємо незалежність і територіальну цілісність України. Для цього ми, незалежно від статі, у віці від 18 до 20 років проходимо обов’язкову 10-ти місячну військову підготовку і складаємо присягу захисника України. А в подальшому впродовж життя до 55 років перебуваємо на військовому обліку, проходимо періодичні заняття для підтримання та розвитку своїх знань і умінь, необхідних для захисту Батьківщини. 12. Утверджуємо Україну як гідного члена світового співтовариства, шануємо державні символи, поширюємо українську культуру, підтримуємо український спорт. Ми понад усе цінуємо особисту свободу, але прагнемо рівності в гідності для всіх українців, тому підтримуємо соціальну солідарність і сприяємо безпеці й благополуччю кожного члена суспільства, чия гідність загрожена і хто сам дієво прагне покращення своєї долі. Ми вважаємо важливим рівнем організації суспільства самоорганізацію громадян. Від неї залежить ефективність функціонування суспільства, вона є запорукою свободи громадян та розвитку держави. Наше розуміння громадянського суспільства полягає в організованості в різноманітні об’єднання та намаганні вирішувати потрібні нам питання за рахунок солідарності та взаємопідтримки. Завдяки цьому ми досягаємо: 1) узгодженого прийняття рішень з усіх питань, пов’язаних із нашим проживанням в багатоквартирному будинку, по сусідству в селі, в одному мікрорайоні міста; 2) вирішення проблем, пов’язаних із нашою професійною діяльністю, через утворення органів професійного самоврядування самозайнятих професіоналів, бізнес-асоціацій роботодавців, професійних спілок найманих працівників; 3) формулювання своїх соціальних інтересів, відстоювання їх перед органами влади та самоврядування, знаходження оптимальних варіантів вирішення спільних проблем через відповідні громадські об’єднання; 4) відстоювання інтересів корінних народів та національних меншин, релігійних громад та будь-яких меншин чи груп зі специфічними інтересами через створення відповідних товариств та інших об’єднань; 5) поширення об’єктивної інформації через громадські та приватні професійні медіа, соціальні мережі та інші формати обміну інформацією; 6) реалізації наших інтересів щодо науки, творчості, спорту, різних форм проведення дозвілля через об’єднання в наукові товариства, творчі спілки, спортивні товариства, громадські організації; 7) консолідації наших ресурсів та інших можливостей для вирішення актуальних суспільних проблем через утворення благодійних фондів та волонтерських об’єднань; 8) моніторингу діяльності влади, впливу на формування політики розвитку наших громад, регіонів, країни через утворення аналітичних центрів, інших громадських дослідницьких установ та громадських організацій; 9) осмислення тенденцій розвитку країни, суспільства, людства, народження та обговорення доктрин розуміння майбутнього, формування стратегій розвитку через роботу в інтелектуальних клубах. Але найважливіше, це розуміння, що швидкий розвиток країни можливий лише в умовах довіри громадян один до одного та до створених ними інституцій, яка можлива за умови відмови від збагачення нечесними методами за рахунок інших і відмови від застосування сили у вирішенні внутрішніх дискусій чи конфліктів між українцями. Ми розуміємо, що для демократії надзвичайно важливі політичні партії. Беручи активну участь у їх утворенні та діяльності, ми дотримуємося самі та вимагаємо дотримання від усіх, хто займається політикою, таких принципів: 1. Політика – це вибір і реалізація певної стратегії суспільного розвитку, а не спосіб збагачення чи захисту своїх статків. Політика повинна базуватися на довгострокових стратегіях розвитку, бути послідовною. 2. Метою політики має бути забезпечення найкращих умов для розвитку та самореалізації людини в Україні, що включає насамперед можливість отримати якісну освіту, мати оплачувану роботу, належні умови проживання, доступ до охорони здоров’я та соціального захисту, а також гарантування громадянам безпеки як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз. 3. Політика має бути спрямована на зміцнення Української держави. Тільки національна держава може бути надійним гарантом безпеки, прав та свобод своїх громадян. 4. Політики зобов’язані залучати до управління публічними справами тільки чесних і кваліфікованих спеціалістів через прозорі та справедливі процедури, здійснювати владу прозоро і відкрито, дотримуватись доброчесності, неухильно мінімізувати причини існування корупції та неупереджено й оперативно боротися з її проявами. 5. Політика повинна забезпечувати сталість розвитку країни, збереження навколишнього природного та культурного середовища для майбутніх поколінь. 6. Політичні партії слід утримувати за рахунок внесків їхніх членів і симпатиків, а державне фінансування тим із них, які за результатами виборів представлені в Парламенті, має йти на фінансування аналітичної діяльності з формування політики, законопроєктування, діяльності фракцій, видавничої та іншої інформаційної активності. 7. Політики, перебуваючи при владі, зобов’язані: – докладати всіх зусиль для виконання зобов’язань, взятих перед виборцями щодо стратегії розвитку країни; – забезпечувати послідовність, сталість і прозорість державної політики; – утверджувати авторитет і впливовість України на міжнародній арені, виконувати зобов’язання, законно взяті їхніми попередниками, або переглядати їх у встановлений спосіб; – поважати права опозиції, пам’ятати, що самі будуть в її ролі. 8. Політики, перебуваючи в опозиції, зобов’язані: – підтримувати дії влади, якщо вони не можуть запропонувати кращі варіанти вирішення проблем; – брати конструктивну участь у законодавчому процесі, прагнучи покращення законів, а не зловтішатися із промахів влади; – моніторити і контролювати дії влади щодо реалізації державної політики; – розробляти альтернативні до владних стратегії (концепції, програми) суспільного розвитку, переконувати виборців у їх доцільності; – формувати «Тіньовий Кабінет міністрів», забезпечувати його активну і прозору діяльність, як необхідну підготовку до здійснення влади. Ми вважаємо, що право голосу на національних виборах мають мати усі правоздатні громадяни віком від 20 до 70 років за винятком засуджених до позбавлення волі за вчинення злочинів, а також тих, чиї виборчі права можуть бути обмежені законом з метою уникнення конфлікту інтересів чи безвідповідального голосування.

Принципом територіальної організації суспільства є децентралізація повноважень та фінансів, розподіл їх між місцевим і регіональним самоврядуванням та державою на основі принципу субсидіарності. Ми живемо в громадах і в них хочемо отримувати більшість послуг, яких потребуємо і які можуть ефективно надаватися на рівні громади. Громада – це одночасно адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, територія якої складається з території одного чи кількох населених пунктів (міст, містечок, селищ і сіл); сукупність громадян, які належать до громади, та юридична особа публічного права, яка реалізує правоздатність громади. Межі громад затверджуються державою з врахуванням думки членів громад з метою забезпечення їх компактності, відсутності анклавів та ексклавів і спроможності забезпечувати надання послуг, необхідних членам громади. Членами громади можуть бути як громадяни України так і громадяни інших країн членів ЄС, які на законних підставах проживають і/чи працюють в громаді. Громади мають право на місцеве самоврядування, до завдання якого належить забезпечення потреб своїх членів у таких сферах: 1) утримання житла та житлово-комунальні послуги; 2) підтримання порядку та безпеки в громаді; 3) доступ до об’єктивної інформації та громадсько-політичної діяльності; 4) дошкільна та середня загальна освіта; 5) громадське здоров’я, профілактика захворюваності, первинна медична допомога; 6) соціальні послуги категоріям громадян, які цього потребують; 7) функціонування культури та спорту, сприяння організації дозвілля громадян; 8) місцеві дороги, місцевий громадський транспорт, засоби комунікації; 9) сприяння зайнятості та підприємництву; 10) забезпечення функціонування побутового обслуговування, громадського харчування, торгівлі; 11) місцеве правосуддя (мирові суди). Члени громади, які сплачують податки в громаді і володіють виборчим правом обирають органи місцевого самоврядування – раду громади та голову громади, який очолює виконавчий орган. Територія України складається з регіонів (області, Кримська автономія, інші), населення яких має право на регіональне самоврядування. Межі регіонів визначаються державою з врахуванням історичних особливостей формування території країни, а також географічних та економічних факторів. До компетенції регіонального самоврядування належать такі завдання: 1) сприяння економічному розвитку регіону, залученню інвестицій; 2) розвиток транспортної інфраструктури регіонального значення, насамперед, доріг та громадського транспорту; 3) розвиток культури, спорту, туризму; 4) середня спеціалізована та професійна освіта; 5) невідкладна медична допомога та лікувальні заклади; 6) питання соціального захисту окремих категорій громадян; 7) захист природного середовища; 8) регіональні програми розвитку, співпраця з структурними фондами ЄС. Громадяни України, що проживають у регіоні і володіють виборчим правом обирають раду регіону, яка формує і призначає виконавчий орган регіонального самоврядування.

Українська держава, будучи політичною організацією нації, гарантом захисту та реалізації прав і свобод людини й громадянина, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і фундаментальних свобод, базуючись на принципах демократії, правовладдя, ринкової економіки та належного врядування, є республікою, яка має законодавчу, виконавчу та судову владу. Правовою основою функціонування Української держави є Конституція України. Ми делегуємо Українській державі здійснення політик у межах і спосіб визначені Конституцією та законами України. 12 державних політик: 1. Правова політика – утвердження принципів правовладдя, гарантування прав людини, забезпечення якості законів та правосуддя. 2. Економічна політика – утвердження вільноринкової економіки, сприятливі умови для підприємництва, захист власності, регулювання торгівлі та енергетичних ресурсів. 3. Політика забезпечення правопорядку та безпеки громадян – нагляд за дотриманням законності, запобігання злочинності, захист населення від надзвичайних ситуацій. 4. Фінансова політика – функціонування гривні, збір податків, ефективне управління бюджетом та державною власністю. 5. Регіональна політика – забезпечення свободи місцевого самоврядування, гармонійний розвиток регіонів, зменшення диспропорцій. 6. Політика розвитку освіти та науки – не менш ніж 3% ВВП на інновації та науку, обов’язкова середня освіта, розвиток університетів та підтримка вчителів. 7. Соціальна політика – соціальне та медичне страхування, пенсійне забезпечення, підтримка сім’ї та людей з особливими потребами, розвиток медицини. 8. Політика розвитку інфраструктури – електроенергія, цифрові комунікації, перевезення пасажирів і вантажів, транспортування ресурсів. 9. Екологічна політика – збереження навколишнього середовища, фауни та флори, раціональна кліматична політика. 10. Політика розвитку культури та спорту – утвердження української мови, збереження спадщини, підтримка мистецтва та спорту. 11. Політика закордонних справ – дипломатичні відносини, представництво в міжнародних організаціях, захист українців за кордоном. 12. Оборонна політика – захист територіальної цілісності та суверенітету, утримання Збройних сил, військова освіта та розвідка.